Мал. 1. Будова виноградного куща:

1 — п'яточні корні; 2 — підземний штамб; 3 — росяні (поверхневі) корні; 4 — голова куща; 5 — рукава; 6 — ріжок; 7 — сучок заміни; 8 — стрілка плодоношення; 9 — однорічні пагони (лози); 10 — порослевий пагін; 11 — плодове зерно; 12 — безплодовий пагін; 13 — плодоносний пагін; 14 — пасинок

КОРІННЯ

Коренева система при розмноженні винограду вегетативним способом розвивається із центрального кореня, який утворюється з посадженого в землю молодого пагона культурної виноградної лози. Щеплений виноград розмножується укорінюванням молодого пагона щепи. 
З кожним роком центральний корінь товстішає. Таке коріння, що розвивається з пагона, називають додатковим, на відміну від коріння винограду, що розвивається з насіння. 
За положенням відносно центрального кореня коріння поділяють на нижнє, бокове і верхнє. Нижнє коріння відростає від нижнього кінця центрального кореня, бокове — від середньої його частини, а верхнє — від верхньої. Нижнє і бокове коріння найбільше розростається, а окремі корінці, особливо нижнього коріння, проникають досить глибоко в нижні шари грунту, в той час як бокове коріння поширюється переважно у верхніх і середніх шарах грунту, а верхнє коріння росте безпосередньо під поверхнею землі (рис. 1). Виноград, виведений (розмножений) чубуками (живцями), не має центрального кореня. 
Коріння закріплює виноградну лозу у грунті, бере з нього воду і поживні речовини. В цьому його основне призначення. Розростаючись, нижнє і бокове коріння охоплює великі ділянки грунту. Саме тому шпалерний виноград росте і розвивається навіть і в несприятливих умовах, наприклад коли він стиснений камінням чи насильно відтягнений від природної опори, яку становило б для нього фруктове дерево, що стоїть поряд.

СТОВБУР

Стовбур виноградної лози, яка має центральний корінь, розвивається з цього кореня, а стовбур щепленого винограду утворюється укорінюванням молодого пагона щепи. Висота стовбура залежить від способу вирощування. Бокові органи, які відростають від стовбура і яким не менш ніж З роки, називають рукавами. їхня зовнішня форма залежить також від способу вирощування. Рукава можуть бути довгими або короткими, а при вирощуванні на шпалерах вони майже завжди довгі. Стовбур разом з рукавами утворює так зване «старе дерево», яке, так само як і старе коріння, має велике значення для росту і плодоношення, бо здатне нагромаджувати поживні речовини і в разі потреби віддавати їх. 

 

 

ЛІТНІ ПАГОНИ

Літні пагони називають ще зеленими. На них росте листя і суцвіття, з якого утворюються ягоди винограду. На літніх пагонах розташовані також бруньки, вусики і безплідні пагони (пасинки). Літні пагони винограду за своєю будовою чітко відрізняються від пагонів інших плодових рослин. Потовщення (вузли) на пагонах виноградної лози ділять її на певні відрізки (міжвузля). У місцях потовщення деревина заповнює трубку пагона і перетинає її (рис. 3). Листя росте поперемінно то по ліву, то по праву сторони пагона. Між третім і п'ятим (від початку пагона) вузлом, навпроти листка, розвивається суцвіття. Суцвіть на пагоні, як правило, два, але буває і три. Далі вверх по пагону на вузлах, де мало б бути суцвіття, ростуть вусики. Суцвіття і вусики розташовуються на пагоні так, що за двома вузлами з суцвіттям чи вусиком йде, як правило, один вузол без суцвіття чи без вусика (рис. 4). Вусики є органами опори винограду. Вони служать для закріплення пагонів винограду, як того бимагае його природа. Неплодоносні пагони є побічними відростками літніх пагонів. Як правило, вони короткі, але без відповідного догляду вони можуть виростати до значної довжини і негативно впливати на розвиток основного пагона. Інколи на безплідних пагонах бувають також ягоди, але в наших умовах вони достигають рідко.

 

 

ЛИСТЯ

Листя винограду велике і широке. Окремі сорти винограду за формою листка помітно відрізняються від інших. Серед листків винограду трапляються три- і п'яти-дольні. Листки різняться також величиною, конфігурацією, опушенням і кольором. 
Листя для живлення виноградної лози має таке ж велике значення, як і коріння. Якщо за допомогою коріння рослина бере з грунту воду і поживні речовини, то за допомогою листя і за участю сонячного світла вона виділяючи кисень, перетворює воду і вуглекислий газ повітря в цукор і крохмаль. 
Чим більше і довше листя освітлюється сонячним світлом, тим більше цукру утворює рослина. Цей процес називають асиміляцією (асимілювати — це уподібнювати, засвоювати), а утворені речовини — асимілятами. Асиміляти мають велике значення для живлення, будови і плодоношення виноградної лози. Від них великою мірою залежить зрілість дерева і ягід. Чим більше асимілятів у лозі, тим більш зрілою й здоровішою є вона і тим солодшим і смачнішим є сам виноград. Якщо ріст рослини уповільнюється, асиміляти нагромаджуються в насінні, у старому дереві і в корінні і в разі потреби знову стимулюють життєдіяльність рослини.