Виногра́д (Vitis):
- — рід рослин родини виноградових (Vitaceae), що нараховує близько 700 видів,
- — гроно винограду, плоди, що ростуть на виноградній лозі.
Рід Vitis становить понад 60 видів рослин, з яких близько 20 використовуються людиною шляхом їх схрещування і виведення культурних сортів. Усі сорти поділяють на столові, винні та ізюмні.[1] Виноград користується славою цілющого, високопоживного продукту. Його ягоди містять значну кількість легкозасвоюваних цукрів, вітаміни, мінеральні солі (кальцію, заліза, фосфору). Споживається свіжим (столові сорти, з них найпопулярніші сорти без кісточок), у вигляді родзинок, або переробляється на вино — вид Vitis vinifera та в невеликих об`ємах Vitis labrusca. [ред.]Корисність, використанняПлоди винограду, а також продукти його переробки мають цінні лікувальні, смакові і харчові якості. Цукор у виноградних ягодах міститься в основному у вигляді глюкози. Один кілограм виноградних ягід в залежності від сорту, ступеня зрілості урожаю і умов його вирощування містить до 300 і більше грамів цукру (в середньому від 12 до 30 г/100 см3). Крім того, в ягодах винограду також міститься від 0,5 до 1,4% винної, яблучної та інших органічних кислот, 0,3-0,5% мінеральних речовин, в тому числі фосфору, заліза, кальцію та ін., 0,15-0,9% білка, 0,3-1% пектинів, а також вітамини A (каротин), B1 (тіамін, аневрін), B2 (рибофлавін), С (аскорбінова кислота), В6 (адермін), і Р (цитрин). Столовий виноград та соки з нього використовуються при лікуванні шлункових, ниркових, серцево-судинних, легеневих та інших захворювань[2]. Виноградні вина, насамперед, червоні столові характеризуються бактерицидними, антирадикальними, антистресовими, антиоксидантними властивостями.[3] Наявність в раціоніхарчування свіжих плодів винограду і продуктів їх переробки сприяють виведенню з організму людини радіонуклідів, солей важких металів[3][2][4][5]
Калорійність 1кг винограду становить 750-800 ккал, що забезпечує 25-30% добової потреби людини в енергії.[2] [ред.]Хвороби
[ред.]Неінфекційні хворобиХлороз неінфекційний. Викликається надлишковим вмістом в грунті кислот чи активного вапна. При підвищеній кислотності грунту кущі погано ростуть, на зелених пагонахз'являються дрібні чорні плями. Листки жовтіють, по краях їхні тканини відмирають. Найчастіше хлоротизують кущі на грунтах з лужною реакцією. При великій кількості вапна в грунті нижні листки на кущах залишаються зеленими, а над ними з'являються хлорозні світло-жовті. Молоді листки залишаються недорозвиненими, форма їх змінюється. Листкова пластинка жовта, деформована. Вузли пагонів потовщені, пагони легко ламаються. Суцвіттяна кущах не утворюються. При сильному враженні кущі гинуть. Заходи боротьби - у разі хлорозу плодоносних кущів необхідно посилити ріст кореневої системи шляхом внесення добрив, застосування поливів, спушень. Восени на вапняних грунтах вносять купорос з розрахунку 600-800 г під кожний кущ на глибину поширення основної маси коренів. Влітку залізним купоросом (1-2-процентним) обмазують рукави кущів. Можна також в цей час вносити залізний купорос в такій же концентрації прямо в грунт. Під один кущ виливають 3 л розчину. Можна також провести обприскування уражених хлорозом кущів 0,5-процентним розчином залізного купоросу, однак це може призвести до невеликих опіків листя. Боротьбу з хлорозом починають відразу ж після появи останнього і повторюють через кожні 4-5 днів до відновлення нормальної забарвлення листя. Опіки сонячні спостерігаються в червні-липні у випадках різких перепадів температур нічних і денних. За таких умов відбувається посилена конденсація роси на листках виноградних кущів, краплі якої фокусують сонячні промені, що призводить до пошкодження листкових пластинок. Опіки проявляються у вигляді темних плям невизначеної форми. Вони часто зливаються і охоплюють всю листкову пластинку. Вражаються листки розміщені по периферії крони кущів. На листках всередині крони часто зустрічаються "відбитки" верхніх листків. Вражені листки з часом засихають і осипаються. [ред.]Вирощування в УкраїніВиноград широко оброблюється на півдні України. Насадження рослин в основному розташовані в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Закарпатській та Запорізькій областях, а також в Криму.[6] Сучасні обсяги вирощування винограду в Україні не забезпечують потреби внутрішнього ринку країни. Річний рівень споживання столового винограду на душу населення в окремі роки не досягає 1 кг[7], тоді як науково обгрунтована норма дорівнює 8-10 кг[2]. [ред.]Вирощування і торгівля
| 
.svg){kind=small}
